Історія університету

На південній околиці древнього і вічно молодого Луцька розкинуло свої корпуси його своєрідне містечко-супутник, що привертає увагу не лише своєю архітектурно-естетичною красою і привабливістю. Покоління за поколінням сюди несуть свої найзаповітніші мрії тисячі юнаків і дівчат. У цьому одному з кращих храмів науки не тільки синьоокої Волині, а й усього західного регіону України, по суті, засіваються добірні зерна їх долі, які згодом проростають щедрим урожаєм знань, самоутвердження й самовираження. Звідси починаються їх далекі і близькі дороги, що ведуть у світ "широкий, вольний, новий".

Все на світі має свій початок, свої витоки, свою історію. Є вона і в Луцького національного технічного університету (ЛНТУ), яка сягає в 1966-ий рік, коли, згідно з наказом тодішнього Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР, в "стольному граді Волині" було утворене відділення загально-технічного факультету Київського автомобільно-дорожнього інституту (КАДІ).

Біля джерела народження відділення, яке очолив Д.М.Коновалюк, стояли ректор КАДІ Є.П.Вериженко І колишній директор Луцького автозаводу М.В.Романюк. 
Швидкоплинний і мінливий час не стоїть на місці. Його динаміка справляє відчутний вплив на перетворюючі, оновлюючі процеси й у вищій школі. Як і кожна, бодай найменша, клітина живого організму, росло, розвивалося й оте невеличке, засноване нашими славними співвітчизниками відділення, яке вже через два роки стало Луцьким загально технічним факультетом КАДІ.

1971-го ж року цей факультет підпорядковують Українському інституту інженерів водного господарства. Проте скоро колегія міністерства вносить зміни у своє попереднє рішення і передає ЗТФ у відання Львівського політехнічного інституту, а ще через чотири роки реорганізовує факультет у філіал цього вузу з відповідним відділенням у шахтарському Нововолинську. Затверджується структура філіалу (першим директором його працював І.М. Хорольський, потому -В.В. Божидарнік), що складався спочатку з двох факультетів (вечірнього і загальнотехнічного - декани І.І. Ореховський і В.В. Божидарнік) та чотирьох кафедр. Незабаром тут запроваджують денну форму навчання, відкривають будівельний факультет, на базі кафедри загальнонаукових дисциплін створюють кафедри вищої математики та фізики й електротехніки, а через рік - кафедру машинобудування. 1979 року відбувся перший випуск інженерів-механіків, 1981 року - інженерів-будівельників.

Структура філіалу дедалі більше вдосконалювалася, набирала нової змістово-суттєвої виразності і сучасних форм. Шляхом поділу кафедри загальноінженерних дисциплін виокремлюються кафедри загальнотехнічних дисциплін та інженерної графіки. Розподіл кафедр за факультетами - основна віха реформування філіалу в 1985 році. Так, технологічний факультет набув кафедри загальнонаукових дисциплін, технології машинобудування, інженерної графіки; машинобудівний - загальнотехнічних дисциплін, технічної механіки, сільськогосподарського машинобудування; вечірній - вищої математики; загальнотехнічний факультет - кафедру фізики й електротехніки.

Ось так, крок за кроком, поступово, але впевнено філіал ішов до своєї пам'ятної дати -1 квітня 1991 р. Саме тоді Рада Міністрів УРСР прийняла постанову № 87 про створення на базі ЛФЛПІ Луцького індустріального інституту. Нарешті, збулося! Збулося в історичний період народження незалежної, суверенної України, на хвилях радикальних перетворень в усіх сферах суспільно-політичного життя.

Іншою ставала країна. Іншими ставали підходи до розвитку її культури, освіти, науки. Вони набирали більш демократичних, зорієнтованих на західні стандарти форм і властивостей. Незважаючи на значні труднощі перехідної доби, намагався йти в ногу з часом й Луцький індустріальний інститут. Тут створюється вчена рада, відбуваються суттєві організаційно-структурні зміни. До складу вузу увійшло чотири факультети: технологічний і машинобудівний з денною формою навчання, вечірній і заочний. машинобудівний з денною формою навчання, вечірній і заочний.

Протягом свого існування навчальний заклад завжди тонко відчував пульс нового, оперативно реагував на потреби народногосподарського комплексу країни, особливо її західного регіону і насамперед Волині, у висококваліфікованих спеціалістах, проявляв до цієї важливої справи гнучкий, диференційований підхід.
У жовтні 1991 року при інституті відкрили аспірантуру: вуз отримав право на присудження вчених ступенів кандидатів технічних наук. Спеціалізовані ради тоді очолили професори Ю.Г.Бобро та Г.А.Хайліс.

Інститут переходить до багаторівневої системи організації навчального процесу. Впроваджуються програми підготовки бакалавра, спеціаліста, магістра за різними напрямками техніки та економіки. Суттєво змінюються, наповнюються найсучаснішими теоретичними та прикладними курсами навчальні плани. Триває подальше реформування структури вузу. Відкриваються кафедри промислового і цивільного будівництва, екології і безпеки виробництва. З кафедри економіки і управління виробництвом додатково формується ще дві кафедри - менеджменту у виробничій сфері та обліку і аудиту. Внаслідок подальшої реорганізації структури інституту утворюються кафедри приладобудування, верстатів, інженерної графіки, дизайну.

Подією виняткової ваги не лише для колективу вузу, а й для всієї Волині стало прийняття 24 грудня 1997 року постанови Кабінету Міністрів України № 1463 "Про утворення Луцького державного технічного університету". Зрозуміло, - на базі індустріального інституту, що відтак уже потрапляв в аннали історії, яка буде завше з нами.
З отриманням статусу технічного університету найвищого - четвертого - рівня акредитації для колективу вузу розпочався новий етап діяльності. Він одержав право самостійно визначати зміст освіти і плани прийому абітурієнтів, з урахуванням регіональних потреб відкривати нові спеціальності, створювати в своїй структурі відповідні навчальні заклади, наукові установи різних типів, краще розвивати пошукові та фундаментальні дослідження, ділове, науково-творче співробітництво з відповідними закладами зарубіжних країн, надавати вчені ступені, звання. Все це вимагало нових підходів до організації науково-дослідницького, навчально-виховного процесу, всієї системи підготовки спеціалістів вищої категорії. Йшлося, насамперед, про організаційно-структурну перебудову закладу, про перевлаштування професорсько-викладацького складу на "університетські рейки", подолання ним певних психологічних бар'єрів, старих, консервативних стереотипів мислення, про пошуки якомога результативніших форм і методів роботи, зрештою, про більш відповідальне, активне, творче ставлення до дорученої справи, до виконання своїх прямих обов'язків.

В основу діяльності ЛНТУ були покладені такі принципи:
- всебічне, ретельне вивчення контингенту перспективної молоді, виявлення її здібностей, нахилів, уподобань;
- ґрунтовність, фундаментальність освіти на університетському рівні;
- безпосередня участь відомих фахівців, керівників підприємств, організацій, бізнесових структур у навчальному процесі, зміцнення зв'язків навчання, теоретичного збагачення студентів з виробленням практичних, у т.ч. виробничих навиків;
- цілеспрямована індивідуальна робота із студентами, виховання їх в дусі національної української ідеї, в атмосфері конструктивної творчості, на кращих зразках духовних цінностей, прищеплення молоді високих морально-патріотичних якостей, безмежної любові до незалежної, суверенної України.
Історію, велику чи малу, древню чи новітню, творили й творять люди. То аксіома з аксіом. То істина, яку не спростувати, не заперечити.

Саме людський фактор відіграв домінуючу роль і в народженні, становленні та розвитку Луцького національного технічного університету.

Всі ці клопоти лягали, в першу чергу, на плечі керівника та колективу, які платили титанічною працею, фанатичною самовіддачею, аби зробити навчальний заклад справжнім храмом науки.
Зрозуміло, що домінуючу роль тут відігравав В.В.Божидарнік - людина високої проби, ділова, комунікабельна, з вольовим характером і масштабним, аналітичним мисленням, який упродовж 35 років очолює наш славетний вищий навчальний заклад.

Найвищої нагороди і втілення заповітної мрії ректора та всього колективу університет досяг 11 квітня 2008 року, коли Указом Президента України № 335/2008 Луцькому державному технічному університету надано статус національного.

Нині професорсько-викладацький склад ЛНТУ сягнув 432 чоловік. Серед них -32 доктори наук, професори, 232 доценти, кандидати наук, 16 академіків і членкорів галузевих академій. І в кожного з них - свій характер, свій стиль життя, своя манера поведінки, свої підходи до розв'язання актуальних проблем дня. Саме така спектральна розмаїтість і цементує, збагачує єдиний організм вузу, робить його мобільним, життєвим, дієздатним. Переважна більшість викладачів, науковців навчального закладу - це люди обдаровані, знаючі, професіонали, наділені великими педагогічними здібностями, із значним життєвим досвідом. У їх числі є вісім заслужених працівники освіти України, один - заслужений діяч науки і техніки України, ряд викладачів нагороджено орденами і медалями, 112 - знаком "Відмінник освіти України", 102 - Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України.

Своєю чесною, сумлінною і плідною працею заслужили неабиякий авторитет і загальне визнання професори Л.І.Байдакова, В.В.Божидарнік, З.В.Герасимчук, В.Ф.Дідух, В.М.Максимович, Я.О.Мольчак, Б.О.Пальчевський, В.Д.Рудь, А.В.Федосов, Г.А.Хайліс, В.І.Шваб'юк, М.П.Ярошевич та інші. Саме завдяки зусиллям цих та багатьох інших науковців ЛНТУ недавно удостоївся почесної медалі "Незалежність України" Міжнародного академічного рейтингу популярності "Золота Фортуна".