Бухгалтерія – це любов: секрет успіху від головного фінансиста Луцького НТУ

Бухгалтерія – це любов: секрет успіху від головного фінансиста Луцького НТУ

Бухгалтер – професія надзвичайно відповідальна і попри те, що дехто стереотипно вважає роботу з фінансами, підрахунками і звітами - нудьгою, справжній фахівець дебету/кредиту впевнено доведе, що робота із цифрами може бути істинним мистецтвом.

Ми вирішили поспілкуватися із головним бухгалтером Луцького НТУ, аби показати, що людина, котра любить свою роботу і віддана їй, може надихнути будь-кого на професійні звершення. Якою б складною не була професія, головне – отримувати від неї задоволення.

Про те, як «кайфувати» від роботи, у чому секрет успішного бухгалтера і як потрапити у ТОП-10 кращих бухгалтерів України, - читайте в інтерв’ю із Катериною Рудь!

Перед тим, як стати головним бухгалтером Луцького НТУ ви здобували освіту саме у цьому університеті. Розкажіть, з чого починалася ваша кар’єра і чому вирішили реалізовувати себе у своєму ж університеті?

- Шлях був не коротким. Коли я вчилася, на 4-5 курсі, тодішня завідувач кафедри Ірина Садовська робила опитування: хто і де хоче працювати. Я завжди хотіла працювати в бюджеті, мені це подобалося і я знала, що це буде моє. Можливо цей напрямок мені був ближчим, бо тато також працював в державних органах. На 5 курсі мені запропонували роботу в приватній фірмі. Там пропрацювала півтора року і паралельно вчилася.

Згодом зрозуміла, що треба рухатися далі і спробувала себе у конкурсі на посаду у державному казначействі. Для мене ця робота була більш цікавою, там дісно можна було реалізувати себе. Її суть полягала у тому, щоб обслуговувати різні установи такі, як наш університет. Два роки я працювала у цій сфері, проте ситуація в країні змінювалася і от ми отримали заробітну плату у розмірі 1600 гривень… В такий момент, людина, яка хоче чогось більшого у житті розуміє, що треба щось змінювати.

Може – доля, а може – збіг обставин, але після виборів ректора у Луцькому НТУ, змінився головний бухгалтер і для нього шукали заступника. Я випадково поцікавилася, як потрапити на цю посаду і так трапилося, що невдовзі уже проходила співбесіду у ректора ще із двома претендентками. Згодом мені зателефонували із запрошенням на роботу. Загалом, мене справді цікавило життя мого ЗВО і це відіграло вирішальну роль, тому я і лишилася тут працювати. І ось у жовтні цього року було рівно чотири роки моєї роботи у Луцькому НТУ.

Чим вас приваблює і надихає робота бухгалтера? Які переваги ця професія має з-поміж інших, на вашу думку?!

- Перед вступом, вирішила піти на підготовчі курси до нас, в політехнічний університет. Вибір між СНУ і Луцьким НТУ взагалі не стояв, а уже коли обирала спеціальність, тодішній керівник курсів наголосив: «Ти подумай добре, куди писати заяву, бо від обліку до фінансів – одна сходинка, а якщо підеш на фінанси – в тебе буде ціла драбина, щоби стати бухгалтером». Тому я вступила на облік і жодного разу не пошкодувала.

Що, на вашу думку, найголовніше у роботі бухгалтера?

- У будь-якій роботі треба любити те, що робиш, не думати, що ти йдеш на каторгу, а навпаки - працювати у своє задоволення. Бухгалтерія така річ, яку треба щиро любити. В протилежному випадку – в тебе ніколи не зійдеться баланс, ти ніколи не знайдеш похибку у звіті. Від цього треба «кайфувати». Це неймовірні емоції, коли по закінченню місяця, в тебе все гарно зійшлося.

Так само, у цій професії необхідно постійно розвиватися, навчатися нового, спілкуватися із колегами з інших структур. Чому я люблю різні тренінги і курси?- Тому що там потрапляєш у своє середовище, де тебе усі розуміють. Від цього отримуєш справжній кайф.

 Чи можна назвати роботу головного бухгалтера стресовою?

- Напевно, будь-яка робота є стресовою, але коли ти будеш нервуватися - нічого не вийде. Коли 3 роки тому мене призначили на відповідальну посаду – не було людини, яка б «по поличках» все пояснила і показала. Було дуже важко. Але з кожним кроком ти вчишся новому. Протягом усього періоду я намагаюся вдосконалюватися і налагоджувати відносини з колективом, через це модель моєї поведінки змінюється. Криком нікого не візьмеш і толку не буде – це однозначно. Людей завжди треба розуміти, тому я не використовую слово «підлеглі», бо вони працюють зі мною. Не було б їхньої роботи – і моєї не було би видно. Кожна справа має робитися спільно, в колективі, і з максимальною довірою. Усі ми нервуємо, коли закінчується місяць, а особливо рік, коли у державі маленькі зарплати і люди з вищою освітою не хочуть працювати за такі кошти… Не дайте вчасно зарплатні, чи щось не дорахуйте… Це дуже велика відповідальність. Робота дійсно важка, але понервувати можна лише  по дорозі до дому, а вдома – ти усміхнена і спокійно займаєшся домашніми справами.

Ваша професія вимагає чимало часу та неабиякої відповідальності. Чи вдається вам зберігати баланс між роботою й особистим часом?

- Чесно кажучи, важко. Мій науковий керівник Наталія Вавдіюк колись сказала: «Не переживай. Ти все встигнеш».  Вона розповідала про те, як їхала додому, в громадському транспорті, відкривала ноутбук і писала дисертацію, тобто головне - мати бажання. Ці слова мені запам’яталися і я впевнена у тому, що потрібно просто мати бажання. Так, ти приходиш додому, ти – мама і тобі поотрібно допомогти доньці з уроками, приготувати вечерю і т.д. Але життя саме таке: не варто чимось жертвувати, треба просто мати велике бажання все поєднувати і встигати. Спочатку, особливо перший рік, мені було дуже важко, але час робить свою справу і тепер я навіть не розумію, коли хтось каже, що на роботі нудно. Навпаки класно, коли ти реально зайнята і займаєшся тим, що любиш.

Як ви відпочиваєте, які маєте захоплення окрім роботи?

-Коли я була у декреті, ми з донькою виготовляли різноманітні вироби хенд-мейд, екібани і це мені подобалося. Проте на це потрібно багато часу, якого зараз, на жаль, бракує.

При такому шаленому темпі, коли встигаєте відпочивати? Скільки годин виділяєте на сон?

- Прокидаюся о пів на шосту, адже потрібен час на себе та дитину. Якщо на роботі якісь труднощі, можу прокинутись і о пів на третю, аби продумати прийдешній день: що зробити, у який кабінет найперше зайти… Але бувають і спокійні дні, коли лягаєш о 23-ій і спокійно прокидаєшся за графіком. У цьому теж певна особливість моєї роботи.

Університет – це велика структура, із чималим колективом і тисячами студентів. Як бухгалтеру вдається слідкувати за усім і нести величезну відповідальність? Який секрет вашого успіху?

- Для звичайної людини все знати і за всім слідкувати – більше мінус, аніж плюс. Але не для бухгалтера. Тут справа в тому, що я не працюю одна, адже ректор підібрав команду із людей, які доповнюють один одного. Усі відділи контактують між собою, тому й результатом є злагодженна робота і хороші результати. Усі ми робимо одну справу. Відділ інфраструктурного розвитку, кадри, наш відділ та інші – спілкуємося, консультуємося, радимося та допомагаємо одне одному. Ми навчилися розуміти один одного, так працювати легше.

Найважливіше - підібрати людей, які будуть добре знати і любити свою роботу та бути на своєму місці. Тому, я вважаю, що секрет успіху – команда і вміння вирішувати питання спільно.

Нещодавно, за результатами конкурсу «Кращий бухгалтер України», ви стали його фіналісткою. Розкажіть детальніше про конкурс, як готувалися до нього, якими були умови участі і, власне, за якими критеріями відбувався відбір переможців?

- Два роки тому ректор Луцького НТУ Петро Савчук просив нас підтримати учасницю цього конкурсу з іншого університету. Саме тоді прозвучала пропозиція для мене – спробувати свої сили у конкурсі. Уже цього року, виписуючи електронний журнал «Uteka», надійшло повідомлення із запрошенням взяти участь в конкурсі та пройти пробне тестування, яке я успішно виконала і зареєструвалася.

Цього року брали участь 7 тисяч конкурсантів, це бухгалтери бюджетних і комерційних установ. У ньому було 2 номінації – ТОП-10 бухгалтерів і «Гордість професії», яка визначалася СМС-голосуванням. Конкурс проходив у 3 етапи, з яких 2 – тестування (за що ми отримали сертифікати), та 3 - написання творчої роботи.

Перші тести складалися із загальних питань, включаючи теми з охорони праці, економіки, кадрів. Але оскільки в університеті всі питання ми вирішуємо спільно, ці теми мені уже були відомі і я успішно пройшла тести й потрапила у наступний етап. Він складався із 10 обширних питань виключно на тему обліку.

Після цього, лише 36 учасників перейшли у третій тур, тема творчої роботи для учасників бюджетних установ звучала так: «Антикризове управління бюджетною установою. Форми, методи та процедури, направлені на  соціально-економічне оздоровлення фінансово-господарської діяльності окремої галузі». Я писала творчу роботу на прикладі нашого університету і ми потім сміялися, що це було зробити легко, адже антикризове управління в нас проходить кожного дня (Сміється, - ред.). Треба знаходити рішення, які підійдуть і ректору, і колективу і, водночас, будуть правильними та оптимальними.

Пізніше мені зателефонували і повідомили, що я пройшла у ТОП-10. Чесно кажучи, одразу й не повірила. Зайшла на сайт, щоб переглянути рейтинг і припускала, що інформацію просто переплутали. А коли надійшло повідомлення на пошту із запрошенням на нагородження, звичайно, було неймовірно приємно.

Розмовляли Ілона Карпюк та Олена Третяк, інформаційний відділ Луцького НТУ