Немає різниці коли здійсниться ваша мрія, головне мати бажання, - декан ФФОЛП Ігор Андрущак

Немає різниці коли здійсниться ваша мрія, головне мати бажання, - декан ФФОЛП Ігор Андрущак

Світлий просторий кабінет, лунає приємна музика, аромат запашної кави та на кожного уже чекає по шматочку солодкого тістечка… саме так зустрів журналістів декан факультету фінансів, обліку, лінгвістики та права Луцького НТУ Ігор Андрущак. Зазвичай, оцінюючи атмосферу робочої зони, можна приблизно охарактеризувати її власника: коли ж вона сповнена душевного спокою, позитивом та світлом, мабуть можна сказати, що й людина, котра там перебуває, така ж світла і душевна. Власне таку теорію підтвердив й декан ФФОЛПу, адже двогодинна розмова не минула безслідно і змусила задуматися про те, чи правильним шляхом рухаємося ми у житті, чи беремо максимум від життя і чи використовуємо ті можливості, які дарує нам доля. Отож, не лише про фінанси та облік, а й про творчість, подорожі та людські чесноти читайте в інтерв’ю з Ігорем Андрущаком.

-Ігорю Євгеновичу, Ви народилися у сім’ї лікарів. Чому не обрали і собі таку професію?

-Так, мої батьки лікарі, дідусь був ректором Львівського медінституту. Тож, з дитинства мене готували до того, що і я буду лікарем. І це не даремно, бо 10 років мого життя пройшло у Тернопільському медінституті імені І. Я. Горбачевського. Взагалі все, що відбувається у моєму житті, не випадковість, мабуть так складається, що зустрічаєш людину, яка вказує правильний шлях, що ти маєш зробити і як вчиняти. Потім я пішов в аспірантуру, докторантуру, але паралельно працював. Переїхавши з Тернополя до Луцька, потрапив на ДП «Спиртогорілчаний комбінат», де також пропрацював 10 років. Коли завод збанкрутував, я перейшов із цього напряму і потрапив у Луцький НТУ. Саме в цей час ми спілкувалися із тодішнім деканом факультету комп’ютерних наук та інформаційних технологій Русланом Кузнєцовим, мали спільне захоплення мотоциклами і дякуючи йому, я випадково опинився в університеті. Оскільки для роботи на спиртзаводі, необхідно було мати технічну освіту, я її здобув у Львівській політехніці. Згодом у  СНУ ім. Лесі Українки захистив магістерську роботу з юридичного напрямку,  а четверту і п’яту освіти отримав, коли вже працював у Луцькому НТУ – це ІТ та фінанси. Так збулася моя мрія і я отримав топ-освіти. Це не було самоутвердження, просто так склалася доля і кожна з освіт зіграла свою роль у моєму житті. Це ніколи не буває зайвим, так як і водійське посвідчення.

-Ви здобували освіту за різними напрямками, це і біологія, і системний аналіз, комп’ютерні технології, фінанси… Як вдалося опанувати настільки різні науки?

-Я вважаю, що людина повинна бути широкопрофільною. Вона має розумітися і в механіці, і в економічному напрямку, і в юридичному. Набагато цікавіше з людиною спілкуватися, коли вона широкорозвинута, а не вузькоспеціалізована. Свого часу дуже популярною була медична освіта, тому я вирішив її здобути, хоча заробітна плата у цій галузі низька. Водночас паралельно я читаю пари у Луцькому базовому медичному  коледжі, тому даремною освіта не стала. Побувши в медицині, я зрозумів, що треба себе проявляти більше в науці і завдяки моєму науковому керівнику та батькові, з його зауваженнями та рекомендаціями, я захистив кандидатську, а потім докторську. Напрям в мене був все-таки більше технічний і дисертацію я написав із «Системного аналізу», яку захищав в Києві в університеті Т.Г. Шевченка. А загалом, усі місця моєї роботи траплялися мені випадково, тому я вважаю, що це доля.

-Зрештою, після медуніверситету Ви здобули науковий ступінь кандидата саме технічних наук. Можете провести певні паралелі між усіма науковими напрямками, між ними є певні схожості?

-Вони абсолютно різні, просто це топ-освіти, які повинна мати кожна людина. Вони відрізняються, наче категорії у водійському посвідченні: система одна, але автомобілі різні, різні класи, специфіка керування тощо. Тобто схема одна, але технологія використання зовсім інша.

-Коли Ви встигаєте поглиблюватися у нові освітні напрямки, адже основна робота та родина також потребують чимало часу? Більше часу ви проводите все-таки на роботі чи у сімейному колі?

-Головне бажання. Якщо є бажання, можна встигнути будь-що. У нас на факультеті є предмет планування, я вважаю, якщо життя погано сплановане, ви нічого не встигнете. Немає різниці коли здійсниться ваша мрія, головне мати бажання та вміння правильно усе спланувати. Усе інше – це просто лінь.

Якщо бути відвертим, то робота забирає 30% мого життя, але 70% - я встигаю знайти чимало часу, з якого здебільшого проводжу один. Я людина індивідуаліст, яка намагається розібратися у всьому сама. Я не розумію людей, які кажуть, що їм нудно чи в них апатія, я завжди знайду чим зайнятися. Є такі породи собак, які завжди махають хвостом – значить в нього є настрій. Я саме такий. Коли ти молодий здоровий, тобі завжди знайдеться чим зайнятися і нудьгувати буде просто ніколи, тим паче, якщо у тебе є гарні знайомі та друзі.

-Нині Ви очолюєте факультет фінансів, обліку, лінгвістики та права... Вважаєте роботу декана цікавішою, в порівняні із лише викладацькою діяльністю?

-Мені дуже не вистачає викладацької роботи, спілкування, бо я людина комунікативна. До того ж, я не скажу, що я не люблю жінок/дівчат, але мені набагато приємніше працювати саме з чоловіками, бо ми швидше знаходимо спільну мову і на ФКНІТ у нас було 90% хлопців, тому з ними простіше дати щось зрозуміти, пояснити, акцентувати увагу на чомусь. На ФФОЛПі більше дівчат і це на порядок важче. Втім, факультет у нас дуже потужний, тут справжні економісти. Звісно, подекуди мені спілкування не вистачає, але я намагаюся десь його знаходити. Декан – це людина, яка повинна охоплювати все і всіх, це зовсім інший рівень спілкування, я б назвав це так: чим вища посада, тим менше люди починають спілкуватися, контролюють те, що говорять. Коли люди нижче посадою – вони більш відкриті, щирі та відверті.

-…Натомість, посада передбачає більше відповідальності?

-Так, звичайно. Я дуже відповідальний і завжди кажу, що кожна людина будучи на посаді повинна з відповідальністю до неї відноситися і контролювати процес. Хоча я індивідуаліст, все таки люблю працювати в команді, і в колективі я звик комунікувати із командою, частіше бачитися. Як кажуть, не треба боятися керівника, треба боятися підвести його. Я довіряю своїм колегам.

-Ваш колектив можна назвати демократичним, чи все таки жорстка рука керівника присутня?

-Я не люблю, коли в колективі виділяють керівника, треба щоб було як у Європі: викладач – це друг студента. Ми вільно спілкуємося, але все мусить базуватися на повазі. Я завжди намагаюся бути простим, веселим, зрозуміти. Якщо робота дійсно правильно спланована і кожен до роботи відноситься відповідально, тоді дуже легко працювати, що в нас на факультеті і є. В нас дуже хороші завідувачі кафедр, я ними пишаюся, люблю і поважаю.

-Очолюєте ФФОЛП Ви порівняно не довго, що вдалося досягнути за цей час, які нововведення впровадили?

-Кожна людина, кожен керівник завжди вносить щось нове, бачить якісь прогалини і намагається щось змінити. Першою чергою, я роблю ставку на матеріальну базу, прагну зробити факультет більш сучасним, доступним, акцентувати увагу на комунікації та зв’язку із зовнішнім світом, рекламувати спеціальності, розмістити проектори, облаштувати комп’ютерні класи тощо. Я завжди кажу, що декан, як і завідувач кафедри, це та людина, яка повинна бути готовою вкладати власне здоров’я та кошти у факультет. В переважній більшості, люди приходять заробити кошти і нічого не вкласти у свою справу, а я думаю по-іншому. Мені дали акт довіри, відповідно я маю зробити показник, щоби мною пишалися і казали, що мені дійсно вдалося зробити на факультеті щось, а не просто сидіти і керувати… це теорія, а я практик. Крім того, є певні кадрові зміни, бо в сучасному житті ми рухаємося швидкими кроками і щось треба змінювати, перебудовувати.

Ми відкрили нові спеціальності «Право» і «Соціальне забезпечення», відповідно на цей рік будемо набирати скорочену форму, також відкрили магістратуру з права, тобто факультет дуже стрімко розвивається. Звісно, факультет бізнесу за кількістю студентів нас перевищує, але я докладатиму усіх зусиль, щоби себе показати. Треба аналізувати і розуміти, що не так в діяльності факультету, куди треба вкласти певні кошти, куди рекламу поставити, де треба маркетинг зробити, де дістати фінансову підтримку, бо дійсно освіта зараз трохи занепадає. Мені ніколи не буває нудно вдома, а факультет – це мій дім, тому я намагаюся зробити тут усе так, як вдома, аби тут було комфортно.

-Чи маєте певні напрацьовані перспективи розвитку факультету, цікаві ідеї? Яким Ви його бачите у майбутньому?

-Ми будемо займати цілий корпус, нас буде багато (сміється, - ред). Я вважаю, що все таки ми будемо Топ-1 в нашому університеті. Зараз освіта опирається на розвиток бізнесу, тобто не тільки технічним  спеціальностям ми мусимо давати дорогу, а й усім іншим. Найбільшу конкуренцію у цьому напрямку складає СНУ ім.. Лесі Українки, тому ми маємо працювати, робити щось нове, вдосконалюватися і завжди йти на крок попереду.

-Розкажіть детальніше про спеціальності, які пропонуєте абітурієнтам? У чому їхня унікальність та актуальність?

-Якщо розглядати економічні спеціальності, в нас є дві стратегічно важливі. Це кафедра фінансів, банківської справи та страхування  і це номер один, серед економічної освіти. Спеціальність поруч – облік та аудит. Обліковці та бухгалтери – це теж топ і подекуди я сам задумуюсь, можливо мені здобути ще шосту освіту – саме з обліку і аудиту. Насправді з досвідом і часом розумієш, що бухгалтерія, банківська справа – це доволі нескладно, просто  у цьому треба розумітися, оскільки все складне – насправді дуже просте. У нас також є спеціалізація на магістратурі – бізнес-адміністрування, - теж важливий напрямок. У нас функціонує кафедра української та іноземної лінгвістики, що також досить важливо. Ми - економісти, юристи повинні вільно спілкуватися будь-якою мовою, це зовсім інше мислення. Інколи навіть цікаво подумати італійською чи французькою мовою, це ніби та сама кава, але п’єте її в іншій країні, зовсім інший присмак, зовсім інше бачення. Крім того, працює кафедра соціального забезпечення – це велике досягнення факультету, університету і ректора, який підтримав нас у починанні. Очолює цей напрям професор із Ужгорода Яна Ленгер і дуже приємно, що ми зробили такий конкурентний крок, це дуже круто.

-Чи є випускники ФФОЛПу конкурентоспроможними на ринку праці, які перспективи вони отримують після навчання?

-Дуже актуальні сьогодні на ринку ті спеціальності, які вивчають наші студенти, вони варті уваги і я переконаний, що спеціальності, які є на ФФОЛП – номер один в Україні та у світі. Просто ми в країні переживаємо не найкращі часи, коли робота економіста мало оплачується, проте, і фінансисти і юристи завжди є затребуваними.

-Ваші студенти мають можливість паралельно працювати, факультет сприяє такій ініціативі?

-Ми завжди підтримуємо цю ініціативу і я пишаюся тим, що студенти мають бажання йти працювати, бо теорія без практики – нуль. Крім того, що я викладач, але я водночас – практик. Перед тим, як викладати – я працював. І саме такі викладачі можуть багато чого навчити із власного досвіду. Робота не заважає студентам навчатися, бо факультет серйозний і контингент викладачів також, тож усі досить вимогливі.

-Чи відбувається на факультеті міжнародна діяльність, співпраця з іноземними ЗВО, є можливість навчання чи стажування за кордоном?

-Ми дуже багато працюємо з різними іноземними університетами, зокрема із Польщі, Португалії та іншими ЗВО. Життя ставить акценти в різних напрямках і нині студенти акцентують увагу на навчанні у Німеччині, Англії, США.

-Студентська рада факультету долучається до впровадження змін на ФФОЛПі. Та й загалом, чи активне сучасне студентство?

-Прийшовши сюди, я ознайомився із роботою студради, профкому. Завжди намагаюся активізувати студентів системою мотивації. Мотивувати оцінками не правильно, бо ми не маємо на це права і їм це не цікаво. Я намагаюся їх мотивувати сучасними методами: влаштовувати студентські пікніки з юшкою,стейками і шашликом.  Я намагаюся об’єднати факультет, кафедри, щоб ми частіше бачилися, бо наша єдність – у нашому спілкуванні. Коли ми спілкуємося, висловлюємо свою думку, поправляємо один одного – в цьому наша сила. Ми можемо сходити на концерт і студентам це цікаво, хоча студентство змінюється з кожним роком. Розвивається світ – розвивається і молодь. Є серед них дуже активні і ми поряд з ними навчаємося, а є і такі, яким нічого не цікаво. Ти стараєшся вкласти певні знання, чимось мотивувати, але людині байдуже. Різні люди, різний час…

-Говорячи про точні науки, в тому числі про облік і аудит, ми уявляємо собі серйозних абсолютно не творчих людей. Втім декан ФФОЛПу розвінчує ці міфи: ви пишете вірші, не цураєтесь виступів на сцені та самоіронії… Розкажіть про ваш секрет успіху!

-Я вважаю себе молодим, сучасним, європейським, де люди дивляться на життя просто. Коли люди займають певну посаду і починають вживатися в образ – це дуже погано. Треба бути життєвим, простим і тоді легше  спілкуватися із людьми, студенти бачать в тобі друга, намагаються не підвести. Я не авантюрист, а реаліст, хоча живу з сьогодні на сьогодні. Якщо мені щось треба, я одразу це зроблю, бо завтра це мені буде непотрібно. Поки ти молодий і маєш якесь бажання, його треба реалізовувати. Я максималіст, постійно росту і не зупиняюся на досягнутому. Треба жити сьогодні і зараз.

-Ви зазначали, що любите подорожі… розкажіть, де бували і яке місце Ваше улюблене?

-Я людина, яка може показати вам всю Європу, люблю подорожувати. Кличу своїх колег, ми «скидаємося» на бензин, з рюкзаками на спинах прямуємо на Варшаву, Берлін, до Дрездена, на Прагу, Відень, Будапешт. На травневі свята хочу поїхати за маршрутом Берлін-Амстердам-Брюсель-Париж. Знати місто – це бути там не один раз, коли ти знаєш, де можна щось зробити, побачити, де найсмачніша кава, а де круасан. В кожній країні є свій колорит, як і на кожній кафедрі, на кожному факультеті – чимось визначний. Хоча, як на мене, два найгарніших міста в Європі – це Париж і Будапешт. Я люблю все старовинне, як зараз кажуть, вінтажне, особливо замки. В Європі вони просто шикарні, а мій улюблений – Нойшвайнштайн у Німеччині. Якщо я кудись їду, то дуже економно, але водночас витрачаю найбільше коштів на ті місця, які точно варто побачити, наприклад Мулен Руж, Діснейленд тощо. Є такі міста, які дійсно вражають, це зокрема, мегаполіси, такі як Стамбул.

-Ви себе вважаєте творчою людиною?

-Я завжди стараюся творчо підходити до усього, що роблю, побачити ситуацію з іншої сторони, змоделювати її і зробити щось не так як усі. Перестановка – дуже корисна, час від часу треба щось змінювати. Коли я навчався у Тернополі, то працював діджеєм. Я був меломаном, тому маю більше 30 тисяч CD-дисків. Потім захоплення музикою перейшло в організацію концертів, знайомство із відомими музикантами, виконавцями. Це було дуже цікаво.

-Які маєте ще не досягнуті мрії, плани?

-Мрії – безмежні, не можна на чомусь зупинятися. Є речі, які сьогодні фінансово не досягнуті, але мрії мають властивість збуватися, рано чи пізно. Всі мої мрії збуваються. Це відбувається важко, із чималими зусиллями, але вони реалізовуються. Не попрацювавши сьогодні над своєю мрією, ти її не отримаєш ніколи. Є така приказка: «Якщо ти граєш - ти ще не програв, але якщо ти не граєш - ти уже програв». Тобто завжди треба пробувати і якщо ви хоча би на 20% щось спробували зробити, воно піде й далі, але не доклавши ніяких зусиль, нічого у вас не вийде. Треба себе випробовувати будь-де і в будь-якому напрямку.

Традиційне для наших співрозмовників бліц-опитування:

Президент: Барак Обама

Країна: Іспанія

Місто: Нью-Йорк

Море чи гори: море

Стиль одягу: неформат

Вид відпочинку: праця

Кухня: угорська

Безалкогольний напій: кока-кола

Алкогольний напій: вино червоне сухе

Днями, 22 квітня, Ігор Андрущак відзначив свій День народження. Тож, щиро зичимо деканові міцного здоров’я, реалізації усіх планів та задумів, невичерпної енергії, оптимізму та натхнення і нехай кожен день вашого життя буде сповненим лише приємними емоціями та щасливими митями! І пам’ятайте: «Немає різниці, коли здійсниться ваша мрія, головне мати бажання її реалізувати»!

Ілона Карпюк та Олена Третяк, інформаційний відділ Луцького НТУ