ПАМЯТАЙ – ТИ НАЩАДОК ГЕРОЇВ!

ПАМЯТАЙ – ТИ НАЩАДОК ГЕРОЇВ!

Визвольний рух XX століття й зокрема діяльність ОУН і УПА належать до тих малодосліджених явищ минулого, які вартують стати одним із найяскравіших прикладів боротьби за незалежність – не тільки в українській, але й у світовій історії. 6 жовтня відбулася зустріч студентів та викладачів кафедри матеріалознавства із головою Громадської організації «Братство ветеранів ОУН і УПА Волинського краю імені полковника Клима Савура» Богданом Вівчариком та ветеранами УПА Марією Ткачук (станична Братства) і Антоном Костюком (псевдо «Чорноус»), присвячена 75-річчю створення Української повстанської армії.

Розпочалася зустріч із перегляду відеокліпу до пісні гурту «Тартак» і співака Андрія Підлужного «Не кажучи нікому», що присвячений подвигу повстанців і знятий на руїнах Загорівського монастиря, що знаходиться у Локачинському районі Волинської області. Бій біля села Новий Загорів відбувся 8–11 вересня 1943 року між загонами Української повстанської армії та німецькими окупантами, які значно переважали. 44 молодих бійців УПА тримали бій проти понад 1500 бійців німецьких військ дві з половиною доби, маючи один міномет та чотири кулемети. Територія Загорівського монастиря, на якому розташувалися бійці УПА, була стратегічним місцем, де перетиналися шляхи УПА з сусідніх областей.

Богдан Вівчарик, син репресованого повстанця, звернув увагу присутніх на основні віхи історії УПА. Перші загони під назвою УПА-«Поліська Січ» створив з початку німецько-радянської війни отаман Тарас Бульба-Боровець в Олевському районі на Поліссі. З осені 1942 року почали паралельно створюватися збройні загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном Бандерою, котрі також називалися «УПА». Відтак у лісах Волині створилася Українська повстанська армія, збройні відділи якої згодом поширили свою боротьбу на території восьми областей сучасної України. Повстанці зуміли очистити від нацистської адміністрації кілька районів і сформувати власне самоврядування. Довгий час цей період історії УПА був об’єктом різноманітних спекуляцій та пропагандистських міфів. УПА єдині, хто в роки Другої світової війни боролися як проти гітлерівців, так і проти радянських військ. УПА проіснувала понад 10 років, бо мала чітку ієрархію та дисципліну.

 

 

Щодо загальної чисельності учасників визвольного руху, то тут єдиними відомостями, якими володіють історики, є ті, що походять від карально-репресивних структур СРСР. За документами, що зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ, протягом 1944–1952 років було заарештовано 134 тис. осіб, розстріляно 153 тис., депортовано з України 203 тис. Отже, даючи кількісну характеристику українського визвольного руху 1940–1950 рр., можна стверджувати, що він охоплював близько півмільйона осіб, які в лавах ОУН та УПА, або своєю матеріальною допомогою спричинилися до його розвитку. Хто ж були ці люди? Абсолютна більшість із них – це звичайні сільські жителі різного віку, які патріотично несли на собі основний тягар підтримки збройного руху. Нам надзвичайно пощастило з перших уст почути особисті історії не просто свідків, а учасників тих подій.

Марія Ткачук розповідала, як ще гімназисткою української гімназії у Тернополі, яка працювала у часи німецької окупації, долучилася до руху українських націоналістів і стала зв’язковою. Дівчина переносила таємні послання – грипси. У 1947 році була арештована НКВД, засуджена на 20 років суворого режиму, відбувала покарання у таборах Норильська. Антон Костюк поєднав свою долю з УПА вже після депортації із Холмщини. Аж до арешту у 1950 році він виконував доручення, пов’язані із матеріальним забезпеченням повстанців, діставав їм зарядні батареї для рації, фарбу і шрифти для друку та інше. Суворе покарання – 25 років каторги – відбував на рудниках Магадану. Долю обох наших героїв змінила смерть Й. Сталіна, після якої вони, як і тисячі інших політичних в’язнів, були частково реабілітовані. Однак увагу органів відчували до себе аж до проголошення незалежності України.


Подвигу повстанців присвячена книга Петра Боярчука «Бій під стінами храму». Такий подарунок від Братства ветеранів ОУН і УПА Волинського краю імені полковника Клима Савура отримали ректор Луцького НТУ Петро Савчук та організатор зустрічі Ольга Гулай, а також студенти кожної групи, що були присутні на зустрічі.

 

 

З 2005 року в Україні офіційно святкують річницю створення УПА (14 жовтня 1942 року, свято Покрови Пресвятої Богородиці). З 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. Власне ми живемо у вільній Україні саме завдяки подвигу молодих хлопців та дівчат у далекі сорокові. Наша зустріч завершилася спільним виконанням Гімну нашої держави, і по-особливому зазвучали слова «Душу й тіло ми положим за нашу свободу». Щиро дякуємо і вклоняємося Вам за мужність, патріотизм і віру у кращу долю України!

Ольга Гулай,
професор кафедри матеріалознавства