20-тий, ти собі тихенько йди...

20-тий, ти собі тихенько йди...

20-тий, ти собі тихенько йди... лиши у спокої усю планету, ти стільки нам приніс біди, заставивши усіх хворіти.

Навчання цілий рік он-лайн, локдауни уже усіх  дістали... Єдине, що хорошого було: народжувались діти і наречені на рушник ставали.

І зустрічаючи щасливо 21-ший, з собою візьмемо від тебе лиш одне: Надію, що рятує нас не вперше, очікування свята, що ось-ось прийде!

І диво станеться, я цього певна, здолається усе на світі! Адже ми разом, ми живі і ми сміємось, а значить - ми щасливі, вчимось цьому радіти!

В житті правдиві лише справжні речі: кохані люди і сумлінна праця. Любити це все можна нескінченно. Тож, в Новім, 21-шім, нехай вам всім воздасться!

За те, що заслужили, бажали і творили. За все, що досягнули, здолали й розділили.

З оцими – кусень хліба, з оцими - радість й славуще з кимось розпочали важливу й добру справу!

Для когось - ти взірцевий, для когось - ти домашній. Це все не принципово, ти сам для себе - справжній?......

Подумай в ту хвилину, як битимуть куранти, що «особистий простір» пора вже «розширяти».

І запросити друзів, побачити знайомих, всіх рідних обійняти і щиро побажати: любити все на світі, і спеку, і морози, і дощ, і заметілі, хурделицю і грози.

Любити всіх на світі,  своїх, чужих і наших, це треба все для ТЕБЕ, лиш так, ти станеш кращий!

Спішити треба жити, тут, зараз, щохвилини! Тож будьте кожен - СПРАВЖНІМ! А разом всі - ЩАСЛИВІ!

Ірина Бандура, доцент кафедри електропостачання