Доля 12-ти перших академіків УАН

Доля 12-ти перших академіків УАН

8 липня 1917 року на засіданні Українського наукового товариства сформували Комісію для організації Академії наук. Однак лише в травні наступного року, коли міністром освіти в уряді Скоропадського став відомий історик Микола Василенко, почалася робота. Василенко послідовно і наполегливо відстоював кандидатуру Вернадського на посаду керівника майбутньої академії.

27 листопада 1918 року відбулося перше засідання вищого органу новоствореної академії. Президентом УАН було одностайно обрано Володимира Вернадського, віце-президентом – Дмитра Багалія, а неодмінним секретарем Агатангела Кримського. Було затверджено і перші три відділи академії: Історико-філологічний, Фізико-математичний і Відділ соціальних наук, які охоплювали 3 інститути , 15 комісій і національну бібліотеку.

 

Володимир Вернадський

(12.03.1863 – 6.01.1945)

президент УАН, член Фізико-математичного відділу (ІІ Відділ)

Народився в Санкт-Петербурзі в сім'ї економіста. Дитячі роки (1868 – 1875) провів у Полтаві. Володимир Вернадський – перший голова УАН, творець вчення про біо-  й ноосфери. Перед смертю вчений передав до Академії наук України свої спогади, в яких зазначав: «Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук…».

 

Агатангел Кримський

(15.01.1871-25.01.1942)

неодмінний секретар, член Історико-філологічного відділу (І Відділ)

Агатангел Кримський народився 15 січня 1871 року у Володимирі-Волинському. Загалом вчений знав 50 мов, опублікував понад 500 статей з історії мов, літератури, етнографії народів Близького і Середнього Сходу.

 

Павло Тутковський

(1.03.1858-3.06.1930)

– голова Фізико-математичного відділу (ІІ Відділ)

Павло Тутковський народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці теперішньої Вінницької області, в родині службовця. З 1924 року – голова науково-дослідної кафедри геології. Того ж року створив Геологічний музей у Києві. Активну участь брав також у організації бібліотеки Академії наук, Інституту наукової мови. У 1923 році видав «Словник геологічної термінології». Автор понад тисячі ста наукових праць.

 

Степан Смаль-Стоцький

(9.01.1859 – 17.08.1939(38))

член Історико-філологічного відділу (І Відділ)

Народився Степан Смаль-Стоцький 9 січня 1859 року у селі Немилові на Галичині, в селянській родині. З 1885 року – професор української та російської мови і літератури у Чернівецькому університеті.  1885 року очолив кафедру, якою керував до серпня 1914 (формально – до листопада 1918 року). Кілька років був деканом філологічного факультету, заступав ректора, був дійсним членом НТШ (з 1899 року), депутатом австрійського парламенту.

 

Степан Тимошенко

(23.12.1878 – 29.05.1972)

член Фізико-математичного відділу (ІІ Відділ)

Народився Степан Тимошенко 23 грудня 1878 року в селі Шпотівка Конотопського повіту Чернігівської губернії, у родині землеміра. 1907 року Степан Тимошенко очолив кафедру опору матеріалів у Київському політехнічному інституті. 1911 року вийшов друком знаменитий підручник вченого з опору матеріалів.

Микола Кащенко

(7.05.1855–29.03.1935)

член Фізико-математичного відділу (ІІ Відділ)

Народився Микола Феофанович Кащенко на хуторі Веселий Олександрівського повіту Катеринославської губернії (тепер смт. Веселе Запорізької області) 7 травня  1855 року, у багатодітній сім’ї дрібномаєтних дворян козацького походження. З 1918 року по 1933 рік працював директором Акліматизаційного саду УАН. 1919 року разом з Володимиром Караваєвим створив у Києві Зоологічний музей, був його директором до 1927 року.

 

Володимир Косинський

(13.08.1864 – 5.11.1938)

член Відділу соціальних наук (ІІІ Відділ)

Народився Володимир Косинський

13 серпня 1864 року у селі Дорошівка Глухівського повіту Чернігівської губернії, нині село Ямпільського району Сумської області, в заможній дворянській родині. У часи революції спершу був членом Центральної Ради, згодом входить до Комісії з випрацювання законопроекту про заснування Української академії наук. 1918 року увійшов до гетьманського уряду, спочатку як заступник міністра праці, а згодом як міністр праці.

Орест Левицький

(25.12.1848 – 9.05.1922)

член Історико-філологічного відділу

(І Відділ)

Народився Орест Левицький 25 грудня 1848 року у с. Маячці Кобеляцького повіту на Полтавщині, у родині давнього священицького роду.

Після революційних подій 1917 року очолював громадські і державні комісії з питань української правничої термінології.

Від грудня 1919 року – в. о. президента УАН—ВУАН. Від 1921 року – голова правничого товариства при ВУАН. У березні 1922 року став президентом ВУАН.

 

Михайло Туган-Барановський

(20.01.1865 – 21.01.1919)

член Відділу соціальних наук (ІІІ Відділ)

Народився Михайло Туган-Барановський  20 січня 1865 року в селі Солоному Куп’янського повіту на Харківщині у дворянській родині. У вересні–грудні 1917 року обіймав пост генерального секретаря фінансів Центральної Ради. Читав лекції у Київському університеті, редагував журнал «Українська кооперація», очолював Українське товариство економістів. 1919 року за направленням Директорії у складі української дипломатичної місії перебував на Паризькій мирній конференції, де вирішувалася доля Європи після Першої світової війни.

 

Дмитро Багалій

(7.11.1857 – 9.02.1932)

член Історико-філологічного відділу (І Відділ)

Народився Дмитро Багалій 7 листопада 1858 року у сім’ї ремісника-лимаря у Києві. Рано залишився сиротою і виховувався у багатодітній сім’ї своєї тітки по матері. З 1919 – голова Історико-філологічного відділу. Впродовж 1920-х-1930-х років викладає історію України у Харківському і Полтавському інститутах народної освіти. 1926 року – перший директор Науково-дослідного інституту ім. Тараса Шевченка.

 

Федір Тарановський

(24.05.1875 – 23.01.1936)

член Відділу соціальних наук (ІІІ Відділ)

Народився Федір Тарановський у м. Плонськ Варшавської губернії, у польсько-російській дворянській родині. Спершу член першого складу УАН, а згодом став головою кафедри порівняльної історії права, секретарем відділу, а з 15 березня 1919 року – головою Соціально-економічного відділу. Викладав у Харківському і Таврійському університетах.

   

Микола Петров

(12.04.1840 – 20.06.1921)

член Історико-філологічного відділу (І відділ)

Народився Микола Петров 12 квітня 1840 року у с. Вознесенське Макаріївського повіту Костромської губернії, у багатодітній родині дяка. Досліджував творчість Сковороди і Котляревського, історію Київської академії. Розглядав українську літературу як «самодостатню галузь».

 

Серед величезних досягнень української культури першої половини ХХ ст. одне з перших місць належить заснуванню Української Академії наук.

 

Василь Шендеровський, провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України, д-р фіз.-мат. наук, проф., дійсний член НТШ

Олена Вісин, докторант, канд. іст. наук, доцент Луцького НТУ