Василь Слапчук: «Головне – єдність між усіма українцями»

Видатний волинський поет, прозаїк, філософ, мужній чоловік, неординарна особистість Василь Дмитрович Слапчук очима студентів Луцького національного технічного університету…

Завжди приємно поспілкуватися з освіченою людиною, тим більше у цей нелегкий для України час. Такою особистістю є Василь Слапчук, лауреат Шевченківської премії, поет-лірик, філософ, а насамперед – волинянин. Під час засідання прес-клубу Луцького НТУ, яке відбулося 20 лютого у Волинській обласній бібліотеці для дітей, відповідаючи на питання студентів факультету екології і приладо-енергетичних систем, Василь Дмитрович не вчив нас жити, як це полюбляють робити багато дорослих. Він не нав’язував своєї думки, проте зауважив, що кожна людина у будь-якому віці має право на помилку і здобуття власного життєвого досвіду. Сподобалося, коли Василь Слапчук підкреслив: «Найголовніше у житті – діяти, намагатися зробити себе кращим, гармонійно розвивати стосунки з оточуючими, а для цього «включати мозок», шукати шляхи для компромісу». Такою була його відповідь на питання щодо нинішньої ситуації на Майдані. Вразив також і той факт, що заслужений діяч мистецтв, лауреат багатьох державних та літературних нагород і премій, ветеран війни в Афганістані, незважаючи на досить великий послужний список, доводить, що він є одним з тих «простих» українців, які творять історію, починаючи з себе, конкретними діями, світлою вірою в щасливу долю України.

Олександр Касьянко,

студент 3-го курсу ФЕПЕС

Я вперше в житті спілкувалася з такою неординарною людиною, яку війна в Афганістані покалічила фізично, однак зміцнила духовно. Як зауважив сам Василь Слапчук, далеко не кожен «афганець» став літератором.  Цей чоловік  проявив велику силу волі, опинившись у інвалідному візку у 20 років, знайшов гідне місце у житті. Це справжній подвиг.

Так вважають і його товариші-побратими заступник голови Волинського асоційованого товариства «Афганський синдром» Анатолій Сєрков і комерційний директор гіпермаркету будівельних матеріалів «Нова лінія» Віктор Мозоль. Вони не просто завітали на студентський прес-клуб, а й прочитали для нас свої улюблені вірші Василя Слапчука. Закарбувалися в пам’яті рядки одного з них: «Ми переможем. Переможем, бо вся тьмуща тьма розсіється уранці. Ми з Україною, і з нами – Бог…»

Читаючи твори нашого земляка, ми звернули увагу на те, що дорослі герої його книжок в якості найвищої нагороди від автора отримують здатність думати і діяти так, як  діти – безпосередньо, природно. Саме так, без пафосу, відповідав на наші питання Василь Дмитрович. Відбулася дивна річ: ніби спілкувалися з людиною, яка годиться нам в батьки, проте діалог відбувався невимушено. Хоча деякі питання були досить непрості, Василь Слапчук відповів на усі. Разом з дружиною Наталією Гранич, господинею цієї бібліотеки, вони виховують сина Дмитра, а старший син поета Іван живе у Росії, але не забуває батька та цінує його тактовні поради.

Нам,  студентам Луцького НТУ, також було дуже приємно побачити, коли під час нашої зустрічі Василь Дмитрович передав пам’ятний орден «Солдатська слава» нашому ректору, професору Віктору Божидарніку, який через хворобу не був присутнім в бібліотеці.  Тож нагороду йому передасть син, декан факультету бізнесу Тарас Божидарнік. Проректор з навчально-педагогічної роботи технічного університету Олександр Бондарський в свою чергу вручив Василеві Слапчуку картину, яку намалювали студенти факультету будівництва та дизайну. Орден «Солдатської слави » отримав і бізнесмен та меценат Віктор Мозоль.

Студенти із задоволенням придбали книги Василя Слапчука з автографом та найкращими побажаннями.

Христина Сармуле,

студентка 3-го курсу ФЕПЕС

Фото Олега Лук’янця.