Сучасний університет це - люди

Сучасний університет це - люди

З утвердженням в 19 столітті нової моделі університету Гумбольта почалася епоха становлення і процвітання європейської вищої освіти. Саме тоді кардинально змінились не тільки внутрішній зміст але і роль і місце університетів в суспільстві, в розвитку науки і культури країн Європи. До речі, досягнення Європи у сфері модернізації вищої освіти у 18-19 століттях вплинули на розповсюдження університетської освіти у всьому світі включно з США, Японією і Китаєм.

Німецькі класичні університети сформовані на моделі університету Гумбольта почали вважатися взірцем академічної інституції у світі більше ста років тому хоча дискусії на цю тему не вщухають до нині. Причиною цього є феноменальність моделі Гумбольтівського університету яка забезпечена саме принципами які були  покладені в її основу. Зокрема, перший - це принцип академічних свобод професорів і студентів — свободи викладання і навчання, можливості викладачів самостійно формувати зміст своїх курсів в межах предмету викладання, а для студентів – вільно вибирати дисципліни. Другий принцип навчання через наукові дослідження – принцип єдності викладання і наукового дослідження. Із цього принципу прямо слідує те, що   саме дослідницький потенціал, наукові здобутки є критеріями оцінки університету, а університети – повинні акумулювати високопрофесійних науковців і ставати осередками наукового пошуку і суспільного прогресу на місцевому, регіональному, національному рінях. Саме тому сьогодні у світі - люди, а точніше науково-педагогічний персонал є серцем, основою і суттю університету. Саме вони, а не будівлі і споруди презентують університет і забезпечують його розвиток, а все інше вторинне. Роль держави і влади у такій моделі вищої освіти зводиться до стимулювання їх розвитку шляхом матеріального забезпечення освітньо-наукового процесу в таких університетах і інституційного регулювання.

Історія розвитку європейської університетської освіти свідчить, що ще з 18-століття університети в Європі конкурували між собою за найкращих науковців і студентів. Результатом такої конкуренції стала поява сучасних Європейських університетів які складають кістяк системи вищої освіти ЄС – в конкурентній боротьбі вижили і розвинулись накращі.

При цьому система управління у вищій освіті передбачає формування тонкої рівноваги, що оберігає свободу інтелектуальної праці в науковій діяльності і викладанні від політичного впливу ззовні і корисливих недоброчесних посягань правлячих еліт. 

Як лідери розвитку науки і осередки  інтелектуального розвитку суспільства, сьогодні, університети за такою моделлю забезпечують появу якісно  нових знань з різних предметних галузей наук і формують їх цілісність у нового покоління на основі поєднання гуманітарних, природничих та технічних наук у процесі наукового пошуку.

 Оксана Ляшенко, керівник відділу забезперчення якості освіти та неперервного навчання